Зараз добровольці ремонтують дев'ятий об'єкт.
Люди з усієї України їдуть у Харків, щоб відбудувати приміщення, пошкоджені російськими обстрілами. Зараз волонтери організації “Будуємо Україну разом” працюють над відновленням приміщення підстанції екстреної допомоги.
Минулого року вони під обстрілами перекривали дах багатоквартирному будинку на Мироносицькій і завдяки оперативності врятували квартири від підтоплення. Сьогодні волонтери працюють над приміщеннями підстанції “швидкої”. Рух, який починався у 2014-му році з кількох добровольців, зараз налічує понад 6000 людей, які відновлюють будинки у постраждалих від війни громадах.
Одеса, Рівне і Дюссельдорф разом
Будівля підстанції швидкої допомоги постраждалавід артилерійського обстрілу минулого року. Прямого влучання не було, але вибуховою хвилею винесло вікна, був пошкоджений дах. Через те, що вчасно його не полагодили, стінами пішли тріщини. Тим не менш, підстанція діюча. Як тільки комунальники полагодили дах, до відновлення підключились волонтери з організації “Будуємо Україну разом”, скорочено — БУР.
Внутрішні роботи розпочалися на початку грудня, завершаться вже, імовірно, наступного року — обсяг великий. Зараз на підстанції вставляють вікна, волонтери шпаклюють внутрішні приміщення — це будуть кімнати для відпочину персоналу. Над проєктом працює до півсотні добровольців — це не тільки харків’яни, а люди з Рівного, Одеси, Львова, Дніпра, Житомира і навіть Дюссельдорфу.
“Ендрю спочатку допомагав у Київській області, потім йому порадили також приїхати в Харків. Він раніше не був тут, і, таким чином, волонтер не лише працює, але й відкриває Україну для себе. Два тижні він дуже завзято і вмотивовано працював. Йому було цікаво”, — розповідає координатор організації “Будуємо Україну разом” в Харкові Святослав Терновський.
Волонтери перекривають дах будинку. Фото: БУР
Це вже дев’ятий об’єкт у місті, який допомагають відновити добровольці. Починали ще у квітні минулого року, працювали на даху багатоповерхівки на перехресті Мироносицької та Весніна. Тоді в Харкові ще було небезпечно, у якийсь із робочих днів обстріляли Центральний парк, що знаходиться поруч. Але роботу хлопці та дівчата зробили, і тим самим порятували будинок від подальшого руйнування.
“Цей об’єкт був найважчий, — згадує Святослав. — Тоді перебило крокви, ми робили конструктив, а потім ще перекривали дах металевим профілем. Якщо б тоді ми цей дах не перекрили, дощі б просто залили увесь будинок”.
Такі складні роботи — швидше виняток, ніж правило. Зазвичай волонтери допомагають із внутрішніми роботами. Вони беруться як за приватні квартири, так і за важливі муніципальні об’єкти, наприклад, Палац культури у Бородянці чи пожежна частина в Макарові Київської області. Але отримати таку допомогу може не кожен.
Не їдуть туди, де заміновано
Заявку на допомогу може подати як державне чи комунальне підприємство, так і приватна особа. Головна умова — участь власника в роботі. Господар квартири має купити будматеріали, самостійно щось ремонтувати або хоча б готувати обід для волонтерів.
“Люди повинні бути долучені до процесів, вкладати ресурси в свої осели, а не так, що вони десь за кордоном — ви нам відремонтуйте, а ми вам подякуємо. Наприклад, на Мироносицькій мешканці шести квартир будинку організувалися, на 100% заплатили за будматеріали, а металевий профіль дало місто”, — пояснює координатор.
Волонтерський рух виник у 2014 році. Фото: БУР
На жаль, іноді доводиться відмовляти. Поки що ті громади, які найбільше страждають від обстрілів, не можуть претендувати на таку допомогу, бо волонтери не виїжджають на території, які перебувають під постійним вогнем росіян або все ще заміновані. Важлива і логістика: будматеріали треба довезти до локації, а це не завжди можливо через погані дороги. До того ж, треба десь розміщувати волонтерів, які приїздять з інших міст.
“Відчуваємо, що всі живемо в одній країні”
Усе починалося ще в 2014-му році. Тоді кілька львів’ян організувалися і поїхали відбудовувати Краматорськ після обстрілів — ще тільки починалася війна на Донбасі. Пізніше ця приватна ініціатива розрослася у велетенський добровольчий рух, волонтери якого допомагали не лише громадам, що постраждали від війни.
Повномасштабне російське вторгнення поставило нові задачі — зараз масштаб руйнувань такий, що для відновлення не вистачає ані добровольців, ані професіоналів, тож осередки БУРу ширяться Україною. За час повномасштабної війни волонтери повернули нормальні умови життя понад 5000 українців, і це не враховуючи робіт на комунальних та державних об’єктах.
Організація фінансується за рахунок грантів, як українських так і міжнародних. На кожен об’єкт набирається окрема команда. Є майстри, професіонали будівельних професій, які отримують за свою роботу зарплату. Вони керують командою волонтерів. Добровольцем може стати кожен, починаючи з 16 років — для неповнолітніх потрібен дозвіл батьків. Верхньої межі немає, але, за словами організаторів, волонтерами стають переважно студенти старших курсів чи молоді люди, які недавно закінчили навчання, але хочуть, окрім роботи, чимось допомагати країні. Можна працювати лише у своєму місті — іноді на відбудову приходять цілими сім’ями. А можна їхати в табір на кілька тижнів, організатори нададуть місце в гуртожитку. У Харкові, наприклад, працюють в основному 40% місцевих волонтерів та 60% приїжджих.
Осередки організації, жовтим кольором позначені активні. Фото: БУР
Відмовити можуть лише в тому випадку, якщо волонтер порушує правила, наприклад, вживає алкоголь, наркотики, агресивно сперечається з товаришами по команді. Важливе правило останніх місяців — необхідно обов’язково спускатися в укриття під час повітряної тривоги, навіть уночі. У гуртожитку харківського осередку є таке укриття. Якщо ігноруєш тривогу — можуть відправити додому.
Таке волонтерство — це не лише робота. Люди їдуть на відбудову, аби знайти нових друзів і подивитись Україну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Харкові військових вчать новим професіям
“Багато хто з них вперше побував на сході і розвіяв свої хибні уявлення про східняків. Наприклад, вони виявили, що харків’яни більше не люблять росіян, ніж люди у Львові, бо більше відчувають цю агресію. Ми відчуваємо, що всі живемо в одній країні, що ми разом”, — каже Святослав Терновський.
Деякі волонтери повертаються у свої громади і починають там, на місці, створювати свої осередки, щоб відбудовувати зруйноване. Наприклад, так було з добровольцями з Охтирки. Люди отримують не лише практичні навички шпаклювальників і малярів, вони приїздять додому з розумінням, що такий процес може організувати кожен. За майже 10 років з кількох відчайдухів БУР виріс до 6 300 учасників і продовжує відкривати нові осередки.
Подати проєкт на відбудову або заявку на участь у волонтерській команді можна за посиланням.
Автор: Олена Павленко
