Фото: Олександр Манченко, «Слобідський край»
Раніше команда «Слобідського краю» взяла участь в одній з евакуацій разом з громадською організацією «Троянда на руці». Того дня волонтери вивезли з Куп’янської громади Харківської області 7 людей. Вони підкреслюють, що і зараз евакуація – необхідність, оскільки ворог продовжує обстріли та наступ.
Більшість людей, яких було евакуйовано 24 серпня з Куп’янська-Вузлового – похилого віку. В одного з місцевих виникли проблеми зі здоров’ям, а лікуватися в рідному Куп’янську-Вузловому змоги немає. Чоловік живе вдома сам, його дружина давно евакуювалася до Харківського району. Перед евакуацією чоловіка оглядає лікарка, яка працює з волонтерами та дає дозвіл на виїзд.
— У 76 років страшно лише через здоров’я. Якщо впаду, нікому навіть буде мені руку подати. І подзвонити нікому не зможу, бо у нас зв’язку немає, – каже Володимир Федорович.
Голова організації «Троянда на руці» Олександр Гуманюк розповів, що під час евакуацій трапляються різні випадки та різні люди, однак наголошує, що виїздити з небезпечних населених пунктів – єдине правильне рішення, тому що головне – зберегти життя. В іншому, за словами волонтера, евакуйованим допоможуть.
Так він розповів, що в кінці літа 2023 року волонтери евакуйовували літніх жінок, які погано пересувалися без сторонньої допомоги.
Це було в селі Подоли Курилівської громади – приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту. Жінки жили на краю села, в їхньому будинку не залишилося жодного вцілілого скла. Частина даху також пошкоджена вибухами, тому зимувати в такому будинку було вже неможливо. До того ж мешканкам Подолів було дуже страшно там залишатися.
— У Подолах ми побачили, що одна бабуся ходить з двома гілками, замість милиць. Вона дуже важко і повільно йшла до машини, тож ми вирішили посадити її на стільчик та віднести в автівку. Потім обійняли як рідненьку, сказали «тримайтеся, уявіть, що я ваш онук». Вона схопила, обняла, так і поїхали, – згадує Олександр.
Проте трапляються і неприємні історії, зазначає голова організації. За декілька днів до минулого випадку, волонтерам надійшла заявка про евакуацію п’ятьох дітей та їхньої матері також з Подолів. Жінка спочатку стверджувала, що можливо їх буде семеро, однак її чоловік не хоче виїжджати.
— Ми домовилися на наступний день на 11:00, що ми приїдемо їх евакуйовувати. Однак пізніше, близько 16:00, мені почали приходити повідомлення, що ситуація на тому напрямку загострюється, мовляв, росіяни пішли у наступ. До того ж приблизно у цей же час на Подоли скинули авіабомбу. Я одразу ж зателефонував їй і сказав: «оскільки ситуація докорінно змінилася, ми будемо евакуйовувати вас сьогодні». П’ятеро дітей все ж таки та велика загроза життю. Ми не можемо просто сидіти, – зазначає Олександр.
Волонтери «Троянди на руці» одразу ж почали готуватися до евакуації: беруть евакуаційний бус, засоби особистого захисту. Однак паралельно з цим, на півтори години зникає зв’язок з жінкою, згадує Олександр. Пізніше на дзвінок відповів батько родини, і відмовився від термінової евакуації. Сказав волонтерам, що вони домовлялися завтра на 11 ранку, а зараз він не хоче будити семимісячну дитину, збирати її та діставати речі з підвалу для виїзду.
— Я його довго вмовляв, пояснював, які можуть бути наслідки, що вони можуть загинути й не пережити цю ніч. Він навідріз відмовлявся, – згадує голова організації.
Близько 6:30 наступного дня на село Подоли були скинуті росіянами дві авіабомби. Влучили вони в будинок в 300 метрах на тій самій вулиці, де живе багатодітна родина. Будинок було повністю зруйновано, там загинули щонайменше двоє людей.
Тоді волонтери не змогли швидко організувати екіпаж, однак, за словами Олександра, чоловік йому пізніше повідомив, що вони знайшли іншу організацію волонтерів, які й вивезли родину з небезпеки.
Під час евакуації з села Новоосинове Курилівської громади волонтери вивезли шість людей, з яких три жінки та три дитини: дівчата 17 та 13 років та хлопчик 10 років. Волонтер згадує, що напередодні вивезення людей з небезпеки, по селу окупанти завдали удару авіабомбою. Тоді загинули знайомі цієї родини.
— За день до евакуації росіяни скинули туди авіабомбу. Вибухом чи невідомо чим одному чоловікові тоді відтяло голову. Тіло знайшли, а голову – ні, – розповідає Олександр.
Однак родину вдалося вивезти в цілості.
— Ми привезли їх у Харків, але вони вирішили не навантажувати гуртожитки, і оскільки отримували якусь зарплатню, винайняли квартиру. Ми їм як могли допомагали: познаходили фонди, які надають допомогу, зареєстрували їх там, дали контакти юриста, який допоміг зареєструватися у різних програмах фінансової допомоги. Зараз продовжують жити в Харкові, – зазначає керівник «Троянди на руці».
Також Олександр згадав випадок, що відбувся в іншій організації «Тимур та його команда». Під час евакуації в Липецькій громаді, волонтери на вулиці вмовляли бабусь виїхати з небезпеки, на що вони відмовляли і казали, що їм і тут добре. Через деякий час, коли почався обстріл села, одна з бабусь отримала легкі поранення, і першочергово сідає в машину волонтерів, аби виїхати.
У благодійників з «Троянди на руці» таких випадків не було, згадує Олександр. Бувало лише доводилося мешканців небезпечних районів вмовляти виїхати, коли на фоні в декількох кілометрах лунають вибухи артилерії.
На День Незалежності волонтери пошуково-рятувального загону «Троянда на руці» вивезли з прифронтової Куп’янської громади сімох місцевих жителів. Здебільшого літніх людей, які вже не витримують життя під постійними обстрілами.
Також «Слобідський край» зібрав головні події, які відбулися у 2023 році.
Читайте також: Новорічні обстріли: росія «привітала» мешканців Харківщини масованими ударами
Олександр Манченко
